У давнину ніндзя використовував великий арсенал зброї, як загальновідомого для воїнів Японії, так «секретного», властивого тільки одній певній традиції. Звичайно, воїну ніндзя потрібно було вправлятися у всіх видах зброї, які він застосовував у бою - від цього залежало його життя, життя його родини та клану.

Але найважливішим є те, що в нін-дзюцу виробилася універсальна методика для вивчення техніки зі зброєю - практикувалося кілька базових рухів, які мали універсальну природу - рухи можна було застосувати з будь-яким видом зброї або без зброї. Тобто це не вивчення багатьох окремих бойових мистецтв (меч, ніж, палиця та ін.) - а пізнання одного універсального мистецтва руху і ведення бою із застосуванням зброї, проти зброї та без зброї.

Ми всі розуміємо, що з часом види зброї та способи їх застосування змінюються, і тому в нін-дзюцу потрібно розвивати в собі здатність володіти будь-якими видами зброї, навіть тими, які ми до цього не тримали в руках. Тому ми практикуємо техніку бою з «старими» видами зброї для того, щоб придбати таку здатність.

Нижче перераховані основні види зброї для нашої практики:

1. Кен-дзюцу або то-дзюцу (мистецтво володіння мечем, різними видами клинків);

2. Бо-дзюцу (мистецтво володіння палицею, вивчаються різні типи палиць - шест, посох, тощо);

3. Шюрікен-дзюцу («мистецтво метання клинків»);

4. Кусарі-гама-дзюцу (мистецтво володіння серпом з ланцюгом);

5. Кусарі-Фундо (володіння ланцюгом);

6. Ярі-дзюцу (володіння списом);

7. Нагіната-дзюцу (мистецтво володіння різними типами алебард);

8. Какуші букі ( «приховані види зброї», це багато видів зброї, наприклад, «ручні кігті», віяло тощо);

9. Кю-дзюцу (стрільба з лука);

10. Каяку-дзюцу (використання вогню, вогнепальної зброї та вибухових речовин).