Розвиток школи починається тоді, коли вчитель знаходить учнів. Перші учні почали приходити до Хацумі Масаакі вже в кінці 50-тих років. Деякі уходили, хтось залишався. На початку 60-тих років сформувався колектив учнів, які потім були найстаршими серед послідовників Хацумі сенсея. Це були - Манака Фуміо, Ішізука Тецудзі, Танемура Цунехідза, Огурі Коічі, Сено Хідео і Кобаяші Масаміцу.

Як сподівався Хацумі сенсей, що ці шість осіб понесуть традицію в майбутнє тому, що на початку 70-тих років Хацумі Масаакі важко захворів, навіть думав - скоро вмирати. Тоді ж він видав кожному з цих шести учнів ліцензію про повне знання в одній або декількох школах, які викладав. Наприклад, Ішізука Тецудзі отримав від Хацумі сенсея ліцензію «менкьо кайден» (дослівно ліцензія про отримання повної передачі знань) в традиції Кукішінден-рю*. Але хвороба відступила, і наш патріарх й досі керує організацією Будзінкан. Згодом троє з шести старших учнів залишили Будзінкан. Це Кобаяші Масаміцу, Манака Фуміо і Танемура Цунехідза. Манака Фуміо покинув Будзінкан в 1996 році, і відкрив двері своєї школи (організація називається «Дзіненкан»), філії якої зараз є в Америці, Європі і Японії. Танемура Цунехідза пішов від Хацумі в 1984 році, організувавши школу Генбукан. Кобаяші-сан зараз займає керівну посаду в Шімідзу Коен (великий парк міста Нода). Трохи пізніше до Хацумі сенсея прийшли вчитися Ногучі Юкіо, Нагато Тошіро, Кан Дзюн’ічі, Сомея Кен’ічі, Дорон Навон (перший не японець, Ізраїль), Шіраіші Ісаму, Нагасе Хіроші, Хаяші Ясуюкі, Сагава Івао, Танака Хіроші та ін.. Приблизно в 1975 році Хацумі приймає в учні Стівена К. Хаеса (США, штат Огайо), а в 1976 першого європейця - Бо Мюнте (Швеція). У другій половині 80-тих років XX сторіччя Будзінкан стає дуже відомою організацією, і відповідно набуває нових учнів, філії відкриваються в Америці і Європі. Сьогодні багатотисячна сім’я (більше 100000 офіційних членів) Будзінкан живе і розвивається на території Європи, Америки, Австралії, Африки. Вже більше ніж дві тисячі членів Будзінкан мають 5 дан (п’ятий рівень майстерності) і вище.

Але, на мій погляд, існує проблема - масовість приносить профанацію знань та суті традиції. І чи може одна людина, навіть дуже талановита така, як Хацумі Масаакі сенсей, передати знання і традиції багатьом тисячам учнів? Звичайно ж, ні. Справжніх учнів завжди небагато. І тому, для тих, хто бажає отримати традицію, необхідно шукати та вчитися у цих небагатьох. Поза сумнівом, цей шлях не з легких. Але як кажуть, що шлях справжнього учнівства - це найважчий шлях. Це усвідомлений шлях, і до того ж з великою відповідальністю та повагою.