В традиційних бойових мистецтвах Японії використовується кілька важливих термінів, таких як рю, соке, деншьо, макімоно та ін.. Розглянемо деякі з них. Ієрогліф 流 (рю) можна перекласти як - стиль, напрямок. Зазвичай цим терміном позначають певну школу бойових мистецтв Японії. Наприклад, Фудо-рю - школа непохитності, або Гьокко-рю - школа Яшмового тигра. Символ (рю) означає течія, напрямок. І цей символ дуже добре зображує суть «перетікання» знань з одного покоління до іншого, і від однієї людини до іншої.

У сучасній класифікації є термін «старі стилі» бойових мистецтв Японії, їх називають - 古流 武術 (корю будзюцу). Корю з’явилися у часи воєн, це бойовий досвід, який передавався і множився з покоління в покоління. Це знання, накопичені та перевірені часом та війнами. Ці старі школи бойових мистецтв зараз занесені в реєстр традицій корю, що збереглися. На відміну від сучасних будо (наприклад, дзю-до, карате-до або кю-до), де практика цих систем використовується насамперед задля вдосконалення, тоді як в корю будзюцу, всі знання і навички спрямовані на захист та виживання в битві або в збройній сутичці. І тепер в Будзінкан ми вивчаємо дев’ять стародавніх шкіл бойових мистецтв (корю), які були збережені та перейшли до нашого патріарха Хацумі Масаакі в неспотвореному вигляді з рук великого майстра Такамацу Тошіцугу.

Кожна жива традиція має патріарха - соке. Зараз в різних мистецтвах Японії часто застосовується цей термін. Він вказує на старшого в якійсь традиції (це може бути традиційна школа бойових мистецтв чи інших мистецтв, наприклад, екібани). Саме слово соке можна перекласти, як головний в сім’ї. В давнину в бойових мистецтвах Японії було багато термінів для позначення патріарха стилю. Але в Будзінкан ми використовуємо слово соке, коли говоримо про нашого патріарха, Хацумі Масаакі. Він є патріархом у дев’яти школах бойових мистецтв. Ось ці традиції:

Гьокко-рю коші-дзюцу (28-ий соке)

Кото-рю коппо-дзюцу (19-ий соке)

Тогакуре-рю нінпо (34-ий соке)

Кукішінден-рю хаппо хікен (28-ий соке)

Такагі Йошін-рю дзютай-дзюцу (17-ий соке)

Шінден Фудо-рю дакентай-дзюцу (26-ий соке)

Кумогакуре-рю нінпо (14-ий соке)

Гьокушін-рю нінпо (21-ий соке)

Гікан-рю коппо-дзюцу (18-ий соке)

У бойових мистецтвах Японії титул соке означає, що ця людина втілює серце школи та всієї традиції. Він отримав від попереднього соке необхідні практичні знання, усну духовну передачу мудрості, та всі письмові документи - деншьо і макімоно, і потім має передати все це наступному поколінню учнів. Деншьо та макімоно - це записані знання певної школи бойових мистецтв. Слово деншьо можна перекласти як - записані знання (частіше за все у формі знайомої всім книги). Макімоно відрізняється від деншьо тим, що це сувій, так і переводяться два символи, з яких складається це слово («згорнута в трубку річ»). Зміст деншьо - це опис техніки школи (у широкому сенсі деншьо можна називати мокуроку - список технік), в макімоно часто описана історія школи та інші аспекти. Один патріарх школи передавав всі деншьо та макімоно наступному патріарху, плюс до цього багато усних знань і дуже важливих тренувальних методів. Що стосується Хацумі Масаакі, він одержав від Такамацу Тошіцугу всі деншьо та макімоно з дев’яти стилів (а це близько ста рукописів), плюс близько двохсот деншьо і макімоно з різних дисциплін та аспектів ніндзюцу та будзюцу. І ще рукописні книги, які містили особисті пояснення для Хацумі сенсея, як застосовувати методи з давніх сувоїв (ці цифри наводить Касем Зугарі, особистий учень Ішізуки сенсея, Касем сан бачив усі ці рукописи, деншьо, макімоно). На мій погляд, Хацумі сенсей виконав величезну роботу в справі збереження стародавніх японських рю (отриманих від Такамацу Тошіцугу).

Нині школа Будзінкан має тисячі шанувальників та учнів у різних куточках світу (у Європі, Америці, Африці, Австралії). Звичайно, велика масовість - це не завжди добре, але я думаю, що Будзінкан буде залишатися школою бойових мистецтв, поки хоча б кілька послідовників будуть нести справжню традицію і жити як воїни.

Автор тексту: Сергій Терещенко