Хацумі Масаакі – засновник та керівник міжнародної організації Будзінкан. Він є патріархом (соке) дев’яти японських традицій бойових мистецтв (дев’ять рюха), які викладає для багатьох тисяч учнів Будзінкан.

Народився Хацумі Масаакі 2 грудня 1931 року в містечку Нода, що в префектурі Чіба, недалеко від столиці Японії – Токіо. Бойовими мистецтвами зацікавився ще в дитинстві. В роки навчання у школі тренувався дзюдо, кендо, карате, в роки студентства навіть англійським боксом. Хацумі Масаакі збільшував свою майстерність, досягаючи високого рівня в таких дисциплінах, як карате, дзюдо, кендо та інших. Але він шукав традиційне бойове мистецтво, яке давало б можливість захищати не тільки тіло, але й дух людини. Так одного разу, Уено Такаші, один з наставників Хацумі Масаакі з корю будзюцу (старі бойові мистецтва), познайомив його з Такамацу Тошіцугу. Як раз останній найбільше вплинув на формування Хацумі Масаакі як людини, так і майстра бойових мистецтв. Це знайомство відбулося в 50-тих роках XX сторіччя. І відтоді до 1972 року впродовж 15 років Хацумі Масаакі був учнем Такамацу сенсея. За цей час Такамацу сенсей передав Хацумі Масаакі знання дев’яти традицій бойових мистецтв: Гьокко-рю, Кото-рю, Шінден Фудо-рю, Тогакуре-рю, Кукішінден-рю, Такагі Йошін-рю, Гьокушін-рю, Кумагакуре-рю та Гікан-рю. Від Такамацу сенсея Хацумі Масаакі отримав звання соке («головного в сім’ї» або патріарха) в цих традиціях. 2 квітня 1973 року на роковинах смерті Такамацу, Хацумі сенсей дав обіцянку все своє життя присвятити вивченню, розповсюдженню та зберіганню знань, які отримав від Такамацу Тошіцугу.

Взагалі, Хацумі сенсей дуже освічена, талановита та багатогранна людина. Він закінчив Університет Мейджі в Токіо за спеціалізацією мистецтвознавство, також отримав знання з медицини. Ще в 50-тих роках Хацумі сенсей відкрив у своєму рідному місті невеличку приватну клініку, де допомагав людям. Ця клініка працювала понад тридцять років, та була зачинена тому, що Хацумі сенсей почав постійно їздити за межі Японії, щоб навчати бойових мистецтв всіх охочих. Хацумі сенсей написав більше десятка книжок на тему японських бойових мистецтв, зняв понад 50 фільмів, висвітлюючи мистецтво ніндзюцу. Його статті на тему ніндзюцу та будзюцу друкувалися майже у всіх журналах Японії. Хацумі Масаакі любить співати та грати на музичних інструментах. Деякий час він співав та грав на гітарі у гавайських нічних клубах. Хацумі сенсей був Президентом спілки письменників Японії. Його запрошували консультантом з бойових мистецтв в кіно, також Хацумі Масаакі проявив свої акторські здібності в серіалі «Джірайя». Його багато разів запрошували на японське телебачення. Хацумі сенсей дуже любить малювати та займатись каліграфією. На стінах його будинку багато фотографій з підписами та написами Президентів та лідерів багатьох країн світу. Десять років тому (1999) він отримав найвищу нагороду Японії – культурну премію імператора за розповсюдження бойових мистецтв по всьому світу. За свою діяльність Хацумі Масаакі отримав ще багато нагород, сертифікатів, почесних титулів та ступенів від впливових та елітних організацій. Наприклад, такі титули як почесний Техаський рейнджер, почесний громадянин штату Каліфорнія, міста Дублін тощо. Впродовж 60 років Хацумі Масаакі одружений на коханій жінці, Маріко, яка теж практикує ніндзюцу (також Маріко-сан є майстром японських традиційних танців)*.

Про Хацумі сенсея та його життя можна розповідати ще дуже довго, але хочу звернути вашу увагу на одну його здатність, яку я особисто помітив та відчував. Впродовж свого життя Хацумі Масаакі досяг багатьох висот у різних сферах життя (про це було написано вище), він бачив дуже багато різних людей – протягом 30 років мандрував світом. Також в Японію кожен рік приїздить десятки тисяч охочих навчатись бойових мистецтв під його керівництвом. Не дивлячись на все це, він залишається дуже уважним до кожного. Неважливо хто ти, який в тебе рівень та статус – Хацумі Масаакі сенсей завжди буде розмовляти з тобою з повагою, цікавістю, терпінням та любов'ю. Він вміє слухати. Відчувши його душевне тепло, тобі обов'язково захочеться повернутися в Японію, щоб знову продовжувати вчитися у цього великого майстра.

* Цього (2020) року Маріко сама пішла в інший світ.

З повагою, Сергій Терещенко